Сьогодні у нас був другий день нашої стратегічної роботи з вчителями. І якщо вчора ми обговорювали загальну філософію, цінності та наші принципи, то цього дня ми перейшли до практики.
Перед нами стало таке ключове запитання –
“Як ми можемо спів-створити курикулум, який є гнучким та адаптивним, базується на інтересах дітей та враховує особистий поступ кожної дитини?”
Протягом останнього року ми випробовували проєктне навчання. Для тих, хто не дуже в темі, коротко опишу різницю між project-based learning та звичайними уроками.
Варіант 1 – звичайний урок із “десертним проєктом”: наприклад, вивчаємо історію Стародавнього Єгипту і робимо плакат, який підсумовує наші знання про фараонів – – не Є project-based learning
Варіант 2 – хвильове занурення, тематичне навчання або unit-based learning: вивчаємо тему динозарів, рахуємо динозаврів, читаємо книжки про динозаврів, у кінці вивчення теми можемо зробити квест із пошуками кісток динозаврів у парку – – – не Є project-based learning
Варіант 3 – “котлети окремі і мухи окремо” або проєктний час: академічні предмети викладаються в основні години, а проєкт здійснюється окремим уроком чи днем – – – не Є project-based learning
Варіант 4 – project-centered curriculum або навчання програма, яка більшою частиною базується на проєктах: коли є мало традиційних предметних уроків, а діти значну частину дня проводять, впроваджуючи індивідуальні чи групові проєкти, через які досліджуть власні інтереси і “отримують навчальні стандарти”
Так от,
2018 – 2019 рік – ми випровобували варіант 2.
2019 – 2020 рік ми вирішили дати більше ваги проєктам і перейшли на варіант 3. В нас був проєктний час, діти навіть мали досить багато можливості вибирати, які саме проєкти робити, над якими темами і з ким працювати. Але ми зрозуміли найголовніше – такий формат НЕ допомагав нам втілювати нашу місію “keeping kids curious”. Ми говорили про принципи персоналізованого навчання, але насправді воно не було таким, адже той, хто любив майнкрафт і той, хто любив малювати, навчались практично однаково.
Карантинною весною 2020 року ми прийняли рішення поставити проєкти, які базуються на інтересах дітей, у центрі нашої програми і формувати все решту навколо цього.
Також ми вирішили робити наш курикулум гнучким: мати wireframe на весь рік, але НЕ зациклюватись на ньому і бути готовим змінювати програму as we go.
Для цього ми зробили наступне:
– Консультувались у колишнього керівника молодшої школи British Intenrational school щодо методики inquiry-based learning (або дослідження, як однієї із частин проєктного навчання). Вона є центральною у International Bacchaleurate PYP
– Консультувались і вивчали досвід SF Brightworks (США)
– Я особисто (Оксана :)) перечитала стос книг на цю тему
– Провели пять літніх таборів за структурою проєктного навчання.
Після кожного табору ми, вчителі, робили “розбір польотів” та рефлексію щодо самого методу проєктів, як він нам дається і як він бачиться нашим дітямЦе дало нам більш конкретне розуміння того, як втілювати проєктне навчання у нашому контексті. Адже якщо SF Brightworks може робити будь-які проєкти чи повністю йти в самоспрямованість, у нас в кінці року є обовязкова атестація :))) І певні очікування до результатів атестації.
Найбільше всього нам хочеться знайти школу, бажано в Україні, яка майже повністю працює на проєктному курикулумі, поїхати до них в гості і подивитись, як це на практиці :))))) Але, на жаль, такої школи ми ще не знайшли. Більшість шкіл робить варіант 2 або варіант 3.
Ми ж натомість хочемо забрати традиційні предмети і поставити у центр проєкти.
Що ми зробили сьогодні:
– Обговорили наш попередній досвід проєктів
– Визначили, наскільки наші проєкти вписувались у чекліст “золотого стандарту проєктів” за Buck Institute (Golden Standard of project-based learning)
– Зробили карту інтересів наших дітей, попередньо ми в них розпитали, що б вони хотіли досліджувати зараз-
Почали робити карти знань на початкову та середню школу, аби мати чіткіше уявлення, які навчальні стандарти можуть підпасти під проєкти, які можна покрити міждисциплінарними курсами чи міні-уроками
– Накидали варіанти “арок” на рік. Наша структура проєктів будуватиметься на основі структури від SF Brightworks (project arcs, кому цікаво – погугліть :))
Далі:
- Зробимо невеличке community mapping – мапування нашої міської спільноти, де ми визначимо цікаві ініціативи, проблеми міста, на які діти могли б мати вплив, і які перетинаються з їхніми інтересами, міські атракції, які полюбляють наші дітлахи
- Визначимо наші проєктні арки і складемо ментальні карти перших двох-трьох
- Проговоримо, які проблеми можуть виникнути у нас під час впровадження проєктного курикулуму і обговоримо, як їх мінімізувати
Одну таку проблему ми бачимо вже – недостатність часу на планування протягом року. Саме тому у нас мінімум одна пятниця повністю вільна для вчителів, під час якої вони проводять весь день для спільного планування.
ТАкож після закінчення однієї проєктної арки та початку нової ми запланували в розкладі тиждень “видиху” або тиждень нічогонероблення. Один тиждень практичної повної самоспрямованості дозволить нам вивільнити вчителів для відпочинку та рефлексії. Та й діти мали вже досвід табору нічогонероблення, який пройшов просто чудово :)))
Який найголовніший висновок з усього цього?
Нам страшно :))) Страшно відходити від детального календарного планування уроків, страшно починати проєктну арку, не знаючи який результат (продукт проєкту) діти вирішать зробити в кінці. Страшно думати, як нам вдасться зїсти двох зайців – дати якомога більшу частину обовязкової програми через проєкти і зберегти можливості вибору для дітей. Страшно змінювати традиційно предметно-урочний розклад.
Чесно, страшно впроваджувати настільки глобальні для нас зміни, зважаючи на те, що осінь обіцяє бути гарячою.
Але ми (і я особисто, як мама) вірю в те, що саме так і має виглядати актуальне навчання для 21 століття і для наших дітей.